Чому Росія оголює власні регіони Президент України Володимир Зеленський повідомив, що російське командування почало перекидати системи протиповітряної оборони з інших регіонів РФ для прикриття Москви та Керченського мосту.
За його словами, відповідні висновки зроблено на підставі даних української розвідки. “Одним із таких заходів є переміщення систем ППО з російських регіонів у Москву та до Керченського мосту. Фактично саме ці два периметри росіяни отримали команди захищати за рахунок послаблення інших напрямків”, – заявив глава держави. Фактично це означає, що Кремль уже не може однаково щільно прикривати всю свою територію.
Постійні удари українських далекобійних безпілотників і ракет змушують російське командування концентрувати найдорожчі засоби ППО навколо стратегічних об’єктів, залишаючи менш захищеними військові аеродроми, склади боєприпасів, підприємства оборонної промисловості та логістичні вузли.
Це пояснюється просто: сама система протиповітряної оборони Росії заявлена як одна з найпотужніших у світі за кількістю комплексів. Проте нинішня війна показала її головну слабкість – вона створювалася для відбиття масованих ударів авіації та крилатих ракет, а не тисяч дешевих безпілотників різних типів.
Тим часом Україна дедалі частіше застосовує комбіновані атаки: спочатку запускаються дрони-приманки, котрі виснажують роботу радарів і змушують росіян витрачати дорогі зенітні ракети. Після цього по цілях можуть працювати ударні безпілотники або інші засоби ураження.
Свіжий приклад – вранці 27 червня українські ракети FP-5 “Фламінго” завдали удару по російському Волгограду. Було атаковано важливий для держави-агресора завод “Титан-Барікади”, де виробляють пускові установки, артилерійські системи та компоненти для ракетних комплексів балістичних ракет “Іскандер-М” та стратегічних “Ярс” та “Тополь-М”. Зафіксовано щонайменше три прильоти, спалахнула пожежа, поранення отримали працівники заводу.
Проте не меншою проблемою для РФ стає і географія війни. Адже чим далі українські дрони проникають у глибину російської території, тим більше об’єктів необхідно прикривати. Захистити однаково ефективно Москву, Крим, військові заводи, нафтопереробні підприємства, аеродроми та стратегічні бази за таких умов практично неможливо навіть за великої кількості комплексів ППО. Хто ж рулитиме: Freya або Patriot? Паралельно Київ намагається вирішити іншу проблему – дефіцит ракет для західних систем ППО.
У рамках цього процесу наприкінці травня президент України вперше відкрито закликав США надати ліцензію на виробництво ракет для Patriot безпосередньо в Україні.
Згодом глава держави прозоро натякнув, що у нас є домовленість на найвищому політичному рівні про придбання “Петріотів”, алеочікуванняякосьзатягнулося.
Як пише видання Вчасно, коли Україна просить ракети, вона залишається отримувачем допомоги, а коли просить ліцензії на їх виробництво, вона претендує на іншу роль – виробничого партнера. “Це принципова різниця. Україна фактично каже США: ми не хочемо вічно стояти в черзі за перехоплювачами; ми готові брати участь у виробництві, масштабувати можливості, допомагати собі й іншим країнам, які теж потребують протиракетного захисту. Це вже не позиція залежної держави. Це позиція країни, яка після років війни накопичила унікальний досвід протидії реальним ракетним і дроновим атакам і хоче перетворити цей досвід на промислову спроможність”, – зауважують автори відповідної публікації. Та одночасно Україна розвиває і власні програми. Зокрема, тривають роботи над вітчизняними ракетами-перехоплювачами та перспективними системами протиракетної оборони, котрі мають коштувати значно дешевше за Patriot і можуть стати доповненням до західних комплексів.
Так, 16 червня на міжнародній виставці озброєнь Eurosatory-2026 у Парижі компанія Fire Point підписала Меморандум про взаєморозуміння із німецьким виробником високотехнологічних радарних систем Hensoldt. Співпраця стосуватиметься пан’європейського проєкту системи ППО Freya.
Між тим станом на літо 2026 року перевага у технологічній ППО-гонці поки виглядає неоднозначною. Росія продовжує мати значно більший парк таких систем та більші виробничі можливості. Проте Україна швидше адаптується до нових умов війни, активно інтегрує західні технології, розширює власне виробництво безпілотників і поступово переходить до локалізації виробництва засобів протиповітряної оборони.
І якщо найближчими місяцями буде реалізовано домовленості щодо ліцензування виробництва ракет для Patriot або інших сучасних систем, це може істотно скоротити залежність України від зовнішніх поставок і підвищити стійкість української ППО.
Та очікувати миттєвого перелому все-таки не варто: навіть після отримання ліцензій знадобиться час на розгортання виробництва, сертифікацію та випуск перших серійних виробів.
Тож найімовірніше, влітку боротьба між українськими далекобійними ударами та російською ППО лише загострюватиметься. Кремль буде змушений і надалі концентрувати системи захисту навколо найважливіших об’єктів, залишаючи інші напрямки менш прикритими.
Саме тому нинішня боротьба дедалі більше нагадує не гонку кількості ракет, а змагання швидкості адаптації оборонної промисловості. І зростаюча перевага України помітна вже неозброєному оку пересічних людей, а не лише спеціалістів. “Росія залишилася перед Україною одна. Друзів немає, є лише проблеми. Вирішення проблем немає, Росія потрапила у порочне коло. Україна розносить їхню ППО, захистити своє ППО вони не можуть. Як тільки ППО сильно ослаблена, ЗСУ розносять їх НПЗ. Захистити свої НПЗ вони не можуть. ЗСУ б’ють по кожному НПЗ і 10, і 15 разів – доки не доб’ють. НПЗ у Москві, у Капотні, закрили “на ремонт” до 2027 року. І не факт, що взагалі зможуть хоч якось полагодити і відкрити. Немає НПЗ немає палива. Немає палива – інфляція, розвал логістики, бунт. І вони нічого вже не можуть з цим зробити, хай хоч навиворіт викрутяться. Україна їх доб’є”, – заважує у Facebook одна з користувачок. Для України ж ключовим фактором стане не лише кількість західних комплексів, а й швидкість запуску власних виробничих програм. Якщо вони почнуть працювати паралельно із новими міжнародними контрактами, це поступово змінить баланс сил у повітрі.
Ірина Носальська
