Жадність як вирок: як в Одеській області силовиків зраджують свої ж, а ДБР пожинає «врожай».
Останніми місяцями в Одеській області розгортається показова кампанія, яку офіційно подають як рішучу боротьбу з корупцією серед силовиків. Місцеве ДБР дійсно фіксує рекордну кількість затримань «перевертнів у погонах», демонструє вилучені кошти та голосно звітує про викриті схеми. Однак за ширмою показових арештів ховається більш прозаїчна і цинічна картина — внутрішній перерозподіл корупційних потоків.
За даними джерел, більшість нещодавніх затримань стала можливою не завдяки принциповій позиції держави, а через те, що корумпованих силовиків почали активно здавати з двох сторін — їхнє власне керівництво та такі ж нечисті на руку колеги. Причина банальна: гроші. В Одесі та регіоні місцеві «князьки» в погонах, які мають доступ до щоденних тіньових доходів, почали різко зменшувати відкати «наверх» або взагалі перестали ділитися. Для системи це рівнозначно зраді.
Типовий випадок стався в Білгород-Дністровському районі. Керівник сектору мобілізаційної роботи райадміністрації роками заробляв на видачі «броні» та незаконному вивезенні чоловіків призовного віку до Молдови за великі суми. У якийсь момент він вирішив, що втомився бути крайнім: ризики та брудна робота на ньому, а основна частина грошей йде кураторам. Зрештою, чиновник звернувся до ДБР із спробою «покаяння» та написав заяви на всю ланку, включно з вищим керівництвом.
Система відреагувала миттєво. Поки він сподівався на угоду, його куратори вже здали його самого — за жадібність і спробу вийти з-під контролю. Чиновника акуратно підставили через «свого» прикордонника та затримали під час чергового рейду з вивезення людей до Молдови. Схема має функціонувати без перебоїв, а ланки, які відмовляються ділитися, в ній не потрібні.
Практично ідентична ситуація сталася в Приморському РТЦК Одеси. Один із співробітників під покровительством керівництва створив стійку схему отримання готівки від ухилянтів. Вартість питання — близько 16 тисяч доларів США за відстрочку від мобілізації. Доходи надходили стабільно, але апетити керівництва виявилися непомірними: до 80 відсотків «прибутку» вимагали передавати наверх. Виконавцю це не сподобалося, і він вирішив поскаржитися — неофіційно, «по-дружньому», своєму колезі за чашкою чаю.
Ця розмова стала фатальною. Колега виявився більш відданим системі та передав зміст бесіди керівництву. У результаті незадоволеного співробітника швидко здали в ДБР з усіма подробицями схеми, а його місце в корупційному ланцюжку зайняв той самий «уважний» співрозмовник. Конкуренція за грошові потоки в ТЦК виявилася не менш жорсткою, ніж у кримінальному світі.
На цьому тлі ДБР виглядає головним бенефіціаром того, що відбувається. Клієнтів туди буквально приносять на тарілочці — з грошима, схемами та страхом реального терміну. За гучні затримання слідують премії, звання та ефектні звіти. При цьому багато затриманих не хочуть потрапляти за ґрати, а отже, справи можна «вирішити» без зайвого шуму. Особливо вигідні обшуки та затримання «на гарячому», коли вилучаються великі суми готівки, не всі з яких потім відображаються в офіційних протоколах і фотоматеріалах, якими ДБР так любить хвалитися.
Зрештою, йдеться не про системну боротьбу з корупцією, а про її перебудову. Жадібних і необережних витісняють зі схем, щоб на їхнє місце прийшли більш слухняні та керовані фігури. Грошові потоки продовжують діяти, ланцюжки зберігаються, змінюються лише імена. І поки система живе за цими законами, одеський «сінокіс» триватиме — не заради справедливості, а заради стабільності тіньових доходів.
